або за допомогою фільтрів:

ШУКАТИ

ЕКСПАТИ: ЯК ЛІСА ПАВЛОВА ЖИВЕ У МЮНХЕНІ

9 Липень, 2018

Продовжуємо розпитувати наших друзів, які переїхали в інші країни, про життя у найкласніших європейських містах. Сьогодні поговорили з фотографом Лісою Павловою про те, як жити у Мюнхені.

Розкажи про себе: чим ти займаєшся і як давно живеш у Мюнхені?
У Мюнхен я перебралася у серпні 2013 і зараз працюю фотографом, пишу статті у місцевий російськомовний журнал, ну і в українські видання іноді теж.

Чому переїхала саме сюди? Німецький вчила вдома або вже на місці?
Вперше я приїхала до Німеччини за програмою Au Pair у 2012 році з майже нульовим рівнем німецької мови. Взагалі планувала втекти до Скандинавії, але не знайшлася підходяща сім’я, й ​​однокласниця запропонувала поїхати у німецьку родину після неї. До сих пір не розумію, що я такого їй зробила, що отримала таку пораду (сміюся, звичайно, але сімейка попалася ще та).

Я не знала німецької та вчила її вже у сім’ї. Це насправді відбувається швидко у мовному середовищі. У мене була проблема з сім’єю, складні трохи відносини, тому мову я вчила хоч і швидко, але недостатньо добре і правильно. Тому порада всім: відразу як приїхали – гоу на курси. Інакше можна застрягнути у безграмотній розмовній. Її вистачає по самі очі та вуха, але для повноцінного відчуття себе людиною краще підтягти граматику. Провела рік у Регенсбурзі, це Баварія. Маленьке затишне містечко, в якому через пару місяців вже знаєш кожного в обличчя. Сміюся, звичайно, але після Києва він мені здався прямо селом. Мюнхен, в який я потім переїхала, куди більший, хоч і теж в рази менший за Київ. Але в Мю немає відчуття села – принаймні, у мене. Хоча багато хто і називає його Мухін – типу російське село, всі справи. Ну так, тут і правда, велика російськомовна громада, всі активно сидять у чатиках і групах за інтересами, всі один одного хоч заочно, але знають: дружать, воюють, підставляють і все таке інше. Але при всій активній тусовці Мюнхен дозволяє втекти від бізнес-флеру і зануритися в природу – тут же є найбільший міський парк у світі – Англійський сад. Він трохи більший за знаменитий Центральний в Америці. Так що можете собі уявити розмах парку на таке місто. Але переїхала я сюди не з цих причин. Просто тут жив мій тепер вже чоловік. І під кінець року життя в німецькій родині в Регенсбурзі я познайомилася з ним на концерті в Мю. Поїхала додому в Київ, потім клопітно поверталася майже 9 місяців – ну і в результаті, ось. Тепер тут.

Як думаєш, чому Мюнхен такий популярний у туристів?
Я думаю, що всьому причиною саме цей поділ міста на бізнес і природу. Ось тобі індустріальна частина, ось тобі центр BMW, а ось тримай гігантський парк, шикарні озера, гори, річки. Ну реально – чим не рай? 🙂 Тут є і безліч мінусів, якщо що. Як і тіні в будь-якому раю. Але в цілому місто органічне. Багато можливостей для туриста: і розваги, і їжа, і просто природа.

Чи все так добре у місті, як це представляється туристам?
Ох.. Мінуси, як і плюси – для всіх свої. Все ще багато бюрократії, наприклад – німці люблять відправляти і отримувати папірці, у нашому то столітті. У плані соціальних медіа зараз пішло полювання на відьом – ось на повному серйозі блогерів тягають по судах за те, що вони не вказали десь в постах, що пост на правах реклами. Що, у принципі, правильно, але – по сирій поки ще законодавчій базі потрібно нібито вказувати, навіть коли ти просто сам купив собі товар і ділишся думкою. З мобільним інтернетом тут печаль теж, з відкритими мережами – це все питання захисту даних, але мені, як користувачу, більше цікаво інше. Багато хто скаржиться на те, що о 8 вечора вже закриваються магазини, а у неділю і взагалі не працюють. Але до цього легко можна звикнути – просто подумай заздалегідь про важливе і все. Але для туриста це може виявитися неприємним сюрпризом. Як і слабка мережа безкоштовного WiFi. А так – то кожен собі може знайти купу мінусів за смаком.

Кажуть, у Німеччині неможливо знайти роботу іноземцю. Це правда? Як ти зараз заробляєш на життя?
Це і правда і неправда. Питання в якій області. Комп’ютерники, інженери, медики – все це дуже тут затребуване і потрібне. Якщо ти – людина мистецтва або, скажімо, викладач, філолог – буде важче. Можливо, але важко. Взагалі, я прийшла до такої простої істини – якщо ти щось любиш і в це віриш – у тебе все точно вийде. Банально. Але ж не всі до цього доходять і в 50 років. Коли приїхала, то було зрозуміло, що все – ну яка журналістика – такого рівня німецької, щоби писати вільно і класно, у мене немає, а чи буде взагалі – ще питання. Так що потрібно було якось підтягнути мову і перекваліфікуватися. Чоловік, звичайно, наполягав на чомусь толковому – читай, IT. Але у мене до цієї справи особливого завзяття не було, а фотографією я завжди захоплювалася і за часів журналістики в Україні трохи знімала вже. Так що вибір і ліг на цю справу. Ох, чого я тільки не вислухала і не прочитала – що і отримують фотографи дуже мало, що і пробитися нереально. Тут і правда, висока конкуренція. Але якщо у себе віриш і готовий працювати – то досягнеш.

У тебе багато знайомих експатів у місті? Які ти знаєш способи переїхати жити у Мюнхен? Які з них найзручніші / небезпечні / ефективні?
Знайомих багато, приятелів, та й професія зобов’язує. Ще й влоги стала вести, а коли з блакитним волоссям була – то люди навіть впізнавати на вулиці стали. Було реально круто! Прямо зіркою себе трішки відчула. Багато переїжджають. Але вже з усіма знайомлюся тут, з давніх знайомих ніхто сюди не переїхав. А способів є кілька. Розповідати довго, але якщо коротко, то дівчата найчастіше приїжджають за програмою Au Pair, потім хто йде робити соціальний рік (робота з людьми похилого віку, дітьми, підлітками і т. д.) або поступає на навчання. Є ще варіант заміжжя з громадянином або резидентом Німеччини. Варіант з влаштуванням на роботу трохи складніший – оскільки попередні варіанти дають якусь відстрочку на вивчення мови, на адаптацію. А тут потрібно відразу бути фахівцем і затребуваним на ринку – це вже на кілька рівнів вище.

Та й там є два варіанти – просто робоча віза і так звана Блакитна карта – в останній вище вимоги, але і бонуси в отриманні ВНЖ теж кращі. Ну і міграції є: німецька та єврейська хвиля.

Не можна сказати однозначно, який з варіантів кращий, а який гірший. Все залежить від того, хто ти і на якому рівні розвитку, робочої придатності, мовних знань, віку і так далі стоїш. Звичайно, найпростіший спосіб – це шлюб. Але і тут є маленький моментик: адекватного чоловіка ж ще теж потрібно знайти.

З якими особливостями життя у Мюнхені тобі було найскладніше змиритися?
Є якісь речі, які заважають. Але це точно такі ж дрібниці і тонкощі, які є у кожного свої. Як нас дивують бабусі у трамваях вранці, наприклад. Тут я до сих пір, наприклад, не можу звикнути до того, що майже повністю відсутня превентивна медицина. Є якийсь пакет щеплень, так. Парочка обстежень з того чи іншого віку. Але якщо раптом що заболіло – щоб добитися хорошого обстеження – потрібно постаратися. Страховці це не вигідно, це зрозуміло. Але мене, як пацієнта і клієнта страхової компанії, це не сильно хвилює. Ось тобі і конфлікт інтересів.

Дай пораду від місцевого: чого вже точно не варто робити в Мюнхені туристу?
У жодному разі не можна сидіти весь день у пивній – місто настільки цікаве, тут стільки класних місць, які можна відвідати або задешево, або взагалі безкоштовно, що просто гріх провести день за пивом і сосисками. А ще зовсім точно не варто використовувати нацистську символіку, викрикувати ім’я Гітлера.

Розкажи про свої улюблені місця у місті. Де тебе часто можна знайти?
Немає, напевно, улюбленого – іноді хочеться злитися з натовпом у центрі, іноді круто посидіти біля річки і послухати воду. З річкою, до речі, все дуже просто: де впав – там і сиди. Скрізь прекрасна природа, чисто і приємно. В Англійському саду або в Олімпійському маса приємних місць – якщо не лавочки, то просто на траві можна полежати біля озера.

А що стосується усіляких кафешок, то мене можна часто знайти у веганських закладах за чашкою матча-лате, наприклад.

Чи плануєш переїхати? Чому?
Їхати поки не планую, але такий варіант не виключаю. Всяке може трапитися, та й світ ще подивитися хочеться. Поїду, куди серце покличе і навіть не задумаюсь. Будинок, він же там, де серце. Така ось банальна істина.

підписатись на новини